Проксиум — инструкция, аналоги

Спосіб застосування та дози

Проксіум, таблетки, резистентні до шлункового соку, слід приймати за 1 годину до їди цілими, не розжовувати та не подрібнювати, запивати водою.

Лікування рефлюкс-езофагіту.

Рекомендована доза для дітей віком від 12 років та дорослих становить 1 таблетку Проксіуму

40 мг 1 раз на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки Проксіуму 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів для лікування рефлюкс-езофагіту.

Тривалість лікування рефлюкс-езофагіту, як правило, становить 4 тижні. Якщо цього недостатньо, виліковування можна очікувати протягом наступних 4 тижнів.

Ерадикація H . р ylori у комбінації з двома антибіотиками.

У дорослих пацієнтів з виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки і з позитивним результатом на H. pylori необхідно досягти ерадикації мікроорганізму за допомогою комбінованої терапії. Залежно від чутливості мікроорганізмів для ерадикації Helicobacter pylori у дорослих можуть бути призначені такі терапевтичні комбінації:

а) 1 таблетка Проксіуму 40 мг 2 рази на день

+ 1000 мг амоксициліну 2 рази на день

+ 500 мг кларитроміцину 2 рази на день;

б) 1 таблетка Проксіуму 40 мг 2 рази на день

+ 400-500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на день

+ 500 мг кларитроміцину 2 рази на день;

в) 1 таблетка Проксіуму 40 мг 2 рази на день

+ 1000 мг амоксициліну 2 рази на день

+ 400-500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на день.

При застосуванні комбінованої терапії для ерадикації H. pylori другу таблетку препарату Проксіум слід приймати ввечері за 1 годину до їди. Термін лікування становить 7 днів і може бути продовжений ще на 7 днів, загальна тривалість лікування — не більше двох тижнів.

Якщо комбінована терапія не показана, наприклад для пацієнтів з негативним результатом на

H. рylori , для монотерапії призначають препарат Проксіум у нижчезазначеному дозуванні.

Лікування виразки шлунка. 1 таблетка Проксіуму на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки Проксіуму на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів.

Тривалість лікування виразки шлунка, як правило, становить 4 тижні. Якщо цього недостатньо, виліковування можна очікувати протягом наступних 4 тижнів.

Лікування виразки дванадцятипалої кишки. 1 таблетка Проксіуму на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки Проксіуму на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів.

Для лікування виразки шлунка, як правило, потрібно 2 тижні. Якщо цього недостатньо, виліковування можна очікувати протягом наступних 2 тижнів.

Лікування синдрому Золлінгера — Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів.

Для тривалого лікування синдрому Золлінгера — Еллісона та інших патологічних гіперсекреторних станів початкова добова доза становить 80 мг (2 таблетки Проксіуму по 40 мг). При необхідності після цього дозу можна титрувати, збільшуючи або зменшуючи, залежно від показників секреції кислоти в шлунку. Якщо доза перевищує 80 мг на добу, її необхідно розподілити на два прийоми. Можливе тимчасове збільшення дози до понад 160 мг пантопразолу, але тривалість застосування повинна обмежуватися тільки періодом, потрібним для адекватного контролю секреції кислоти.

Тривалість лікування синдрому Золлінгера — Еллісона та інших патологічних станів не обмежена і залежить від клінічної необхідності.

Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не слід перевищувати добову дозу пантопразолу 20 мг. Пацієнтам з порушеною функцією печінки середнього та тяжкого ступеня не слід застосовувати препарат Проксіум для ерадикації H. рylori у комбінованій терапії, оскільки на цей час немає даних про ефективність і безпеку такого застосування для цієї категорії пацієнтів.

Для пацієнтів з порушеною функцією нирок коригування дози не потрібно. Пацієнтам з порушеною функцією нирок не слід застосовувати препарат Проксіум для ерадикації H. рylori у комбінованій терапії , оскільки на цей час немає даних про ефективність і безпеку такого застосування для цієї категорії пацієнтів.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Діти.

Проксіум не рекомендується застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки дані щодо безпеки і ефективності препарату для цієї вікової категорії обмежені.

Побічні реакції

Виникнення побічних реакцій спостерігалось у близько 5 % пацієнтів.

Найчастіші побічні реакції – діарея і головний біль (близько 1 %).

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

часто (> 1/100 і 1/1000 і 1/10000 і

З боку крові та лімфатичної системи: рідко – агранулоцитоз; дуже рідко — лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія.

З боку імунної системи : дуже рідко — реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок).

Метаболізм та розлади обміну речовин: рідко — гіперліпідемія і підвищення рівня ліпідів (тригліцериди, холестирол); зміни маси тіла; невідомо — гіпонатріємія, гіпомагнезіємія.

Психічні розлади: нечасто — розлади сну; рідко — депресія (з ускладненнями); дуже рідко — дезорієнтація (з ускладненнями); невідомо — галюцинація; сплутаність свідомості (особливо у пацієнтів зі схильністю до таких розладів, а також загострення цих симптомів у випадку їх наявності).

З боку нервової системи : нечасто — головний біль, запаморочення; рідко — розлади смаку.

З боку органів зору : рідко — порушення зору/затьмареність.

З боку травного тракту: нечасто — діарея, нудота, блювання, здуття живота, запор, сухість у роті, абдомінальний біль і дискомфорт.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто — підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, g-ГТ); рідко — підвищення рівня білірубіну; невідомо — ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — шкірні висипання, екзантема, свербіж; рідко — кропив’янка, ангіоедема; дуже рідко — синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, мультиформна еритема, фоточутливість.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: рідко — артралгія, міальгія.

З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко — інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко — гінекомастія.

Загальні розлади: нечасто — астенія, втома, нездужання; рідко — підвищення температури тіла, периферичні набряки.

Особые рекомендации

О каких особенностях препарата должен проинформировать доктор, прежде чем назначить своему пациенту такое лекарство, как «Проксиум» (таблетки)? Инструкция, прилагаемая к этому медикаменту, обязательна к прочтению. В ней указано, что данный препарат запрещается принимать людям с нервной диспепсией.

При приеме лекарства более трех месяцев у пациента может развиться гипомагниемия. Признаками этого заболевания выступают: судороги, повышенная утомляемость, тетания, делирия, желудочковая аритмия и головокружение. В случае возникновения таких симптомов прием лекарства необходимо отменить и сразу же обратиться к доктору.

Перед терапией и после ее окончания обязательно проводят гастроэндоскопию с целью определения состояния органов ЖКТ. Следует иметь в виду, что пантопразол может довольно легко маскировать признаки злокачественных новообразований.

Максимальная доза препарата в сутки для пожилых людей, а также для пациентов с нарушениями в работе почек составляет 40 мг. Для больных с циррозом печени суточное количество этого лекарства должно быть уменьшено вдвое.

Терапия рассматриваемым средством в редких случаях приводит к развитию кампилобактериоза и сальмонеллеза.

Ингибиторы протонной помпы повышают риск возникновения переломов костей у людей пожилого возраста примерно на 30% (при длительном лечении).

Способ применения

Внутривенное введение лекарственного вещества рекомендовано лишь в случае невозможности перорального приема.Рекомендуемые дозы:Рефлюкс-эзофагит тяжелый и средней тяжести, пептическая язва желудка, двенадцатиперстной кишки: 40 мг пантопразола (1 флакон) внутривенно 1 раз в сутки.Осложненная кровотечением язва желудка и двенадцатиперстной кишки, для предупреждения повторного желудочно-кишечного кровотечения: 80 мг пантопразола (2 флакона) внутривенно болюсно, затем в течение 9 дней препарат вводят с помощью инфузомата в дозировке 8 мг в час.Затяжная терапия синдрома Золлингера — Эллисона, а также других состояний, сопровождающихся гиперсекрецией: 80 мг пантопразола (2 флакона) – начальная суточная доза. Ориентируясь на показатель секреции соляной кислоты, дозу возможно увеличивать или снижать. Если суточная доза превышает 80 мг/кг, введение лекарства нужно осуществлять в 2 приема. Вероятно временное увеличение дозы более 160 мг/кг, однако продолжительность такого приема должна ограничиваться временем, в течение которого будет достигнут оптимальный уровень секреции соляной кислоты.Если имеется необходимость быстро понизить кислотность желудочного сока, для большинства пациентов достаточной считается доза 80 мг 2 р/сутки для достижения уровня секреции менее 10 мэкв/ч.Для растворения порошка нужно добавить во флакон 10 мл физиологического раствора хлорида натрия. Полученный раствор возможно вводить самостоятельно или изначально смешав с 0.1 л физиологического раствора хлорида натрия или с раствором глюкозы (5-10%). Использование других растворителей недопустимо. Внутривенное введение лекарства должно длиться от 2 до 15 минут.Готовый раствор нужно применять в течении 12 часов.Нужно отказаться от внутривенного введения лекарства при возможности перорального приема. Продолжительность терапии язвы двенадцатиперстной кишки чаще составляет 14 дней, в нечастых случаях лечение может быть более длительным. Курс лечения рефлюкс-эзофагита и язвы желудка – 1 месяц. Вероятно продление курса лечения до 2 месяцев, если в этом имеется необходимость. У пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени доза лекарства должна быть снижена до 20 мг. В течение всего времени приема Проксиума нужно контролировать уровень трансаминаз печени. В случае повышения уровня АЛТ и АСТ, прием лекарства надлежит прекратить.Таблетированная форма.Детям старше 14 лет и взрослым Проксиум прописывают по 40 мг (1 таблетка) в сутки. Принимать нужно во время или натощак, запивая малым количеством жидкости. При язвенной и эрозивной формах рефлюкс-эзофагита вероятно повышение дозы лекарства до 80 мг (2 таблетки).Продолжительность терапевтического курса индивидуальна и зависит от показаний:2-4 недели при язве двенадцатиперстной кишки;4-8 недель при язве желудка и рефлюкс-эзофагите.В комплексном лечении хеликобактерной инфекции – по 40 мг (1 таблетка) 2 раза/сутки. Курс антихеликобактерной терапии составляет 7 – 14 дней.У пациентов с нарушенной функцией почек, а также у лиц приклонного возраста суточная доза лекарственного средства не должна превышать 40 мг. При наличии тяжелых нарушений функции печени возможен прием Проксиума по 1 таблетке через день.

По крупицам собранный практический опыт

Отзывов о препарате не так уж много. Это объясняется скорее его длительным отсутствием на фармацевтическом рынке, чем недостаточной эффективностью. Существующие отзывы все же свидетельствуют о положительных изменениях при приеме капсул Доксиума.

Применение средства при варикозном расширении вен помогает избавиться от симптомов, сопровождающих эту болезнь. При этом следует отметить отличную переносимость препарата пациентами.

Дмитрий, врач-флеболог

Доксиум отлично подходит для лечения геморроя. При его приеме отмечается прекращение кровоточивости, а также снижение выраженности других симптомов благодаря восстановлению нормального кровообращения и питания тканей.

Аркадий, врач-проктолог

У меня хроническая венозная недостаточность. Прием Доксиума несколькими курсами по 2 недели в год помогает мне избавиться от изнурительной боли в ногах, их онемения и отекания.

Антонина

Этот препарат мне назначил врач для борьбы с варикозным расширением вен. Сразу эффект от его применения был не очень заметен, однако пропив весь курс, я ощутила заметное облегчение.

Елена

Плюсы средства:

• высокая эффективность;
• мало противопоказаний;
• практически отсутствуют побочные эффекты.

Минусы:

редко появляется на полках аптек.

Фармакологическое действие

Препарат обладает противоязвенным и антисекреторным эффектом. Блокирует образование соляной кислоты на последней стадии путем ингибирования Н+/К+ — АТФазы – протонной помпы париетальных клеток слизистой оболочки желудка. Восстановление работы протонного насоса происходит путем синтеза Н+/К+ — АТФазы de novo. Проксиум уменьшает стимулированную (пентогастрин, инсулин, пища) и базальную секрецию желудочного сока. Угнетает активность Helicobacter pylori, увеличивает секрецию IgА, увеличивает активность антибактериальных препаратов по отношению к Helicobacter pylori.После однократного приема терапевтический результат развивается и держится в течение 24 часов.Пантопразол кислотонеустойчив, практически полностью всасывается только в щелочной среде тонкого кишечника, поступая в дальнейшем в системный кровоток. Совместный прием с пищей или антацидными лекарственными средствами не влияет на воздействие лекарства. Биодоступность составляет 70-80%.После перорального приема 40 мг пантопразола наибольшая концентрация в крови достигается в течение 2-4 часов и составляет 1,1–3,1 мг/л. Проксиум нормально проникает в клетки слизистой оболочки желудка и другие ткани. Связывание с плазменными белками составляет 98%, время полувыведения — 0,9–1,9 часов, объем распределения – 160 мл/кг массы тела, общий клиренс составляет 0,1 л/ч/кг. Метаболизируется путем деалкилирования, конъюгации и окисления в печени при участии фермента цитохрома Р450. Основные продукты метаболизма – два сульфатированных конъюгата и диметилпантопразол. Выведение лекарства происходит через почки (71%) и кишечник (18%). Проксиум не накапливается в организме, в незначительном количестве проникает через гематоэнцефалический барьер, экскретируется в грудное молоко.У пожилых пациентов наибольшая концентрация и биодоступность лекарства незначительно повышены. У пациентов с циррозом печени отмечается увеличение времени полувыведения до 7-9 часов. В случае почечной недостаточности период полувыведения увеличивается незначительно.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Пантопразол − діюча речовина препарату Проксіум− пригнічує секрецію соляної кислоти у шлунку шляхом специфічного впливу на протонну помпу парієтальних клітин.

Пантопразол перетворюється на свою активну форму в кислому середовищі, а саме у парієтальних клітинах шлунка, де він пригнічує H+/K +-ATФ, тобто кінцеву фазу утворення соляної кислоти незалежно від природи подразника, що стимулює її утворення. Пригнічення є дозозалежним і впливає на базальну та стимульовану секрецію шлункового соку. Лікування пантопразолом зменшує рівень кислотності шлунка, що спричиняє пропорційне збільшення виділення гастрину. Збільшення рівня гастрину є оборотним.

При короткочасному лікуванні у більшості випадків рівні гастрину не перевищують верхню межу норми. При тривалому лікуванні рівні гастрину у більшості випадків зростають удвічі. Надмірне їх збільшення спостерігалося рідко. Як результат, у поодиноких випадках при тривалому лікуванні відмічалося незначне або помірне збільшення кількості різних ендокринних клітин шлунка (аденоматоїдна гіперплазія).

Фармакокінетика.

Пантопразол швидко всмоктується, максимальна концентрація (С_max) його у плазмі досягається навіть після прийому однієї дози препарату 40 мг. У середньому С_max 2-3 мкг/мл досягається через 2,5 години після прийому, ці рівні залишаються сталими після багаторазового застосування. Об’єм розподілу становить 0,15 л/кг, його кліренс – приблизно 0,1 л/год/кг.

Період напіввиведення – 1 година. Через специфічну активацію пантопразолу у парієтальних клітинах період напіввиведення не корелює з тривалістю дії (пригнічення секреції кислоти).

Фармакокінетика не змінюється після одноразового або багаторазового прийому. В діапазоні доз від 10 мг до 80 мг фармакокінетика пантопразолу залишається лінійною як після перорального прийому, так і після внутрішньовенного введення.

Зв’язування з білками плазми становить 98 %. Препарат метаболізується в печінці. Головним шляхом виведення метаболітів є нирковий (майже 80 %), з фекаліями виділяється 20 %. Головним метаболітом як у плазмі, так і в сечі є дисметилпантопразол, зв’язаний із сульфатом. Період напіввиведення головного метаболіту (1,5 години) не набагато довший, ніж у пантопразолу.

Біодоступність. Пантопразол повністю всмоктується після перорального прийому. Абсолютна біодоступність таблеток становить 77 %. Вживання їжі не впливає на AUC (площа під кривою “концентрація — час”), С_max та біодоступність.

Характеристики для особливих груп пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) зменшення дози пантопразолу не потрібне. Як і у здорових добровольців, період напіввиведення препарату у цих пацієнтів короткий. Незначна кількість пантопразолу діалізується. Незважаючи на те, що період напіввиведення головного метаболіту дещо зростає (2-3 години), він швидко виводиться і завдяки цьому не накопичується.

Хоча у пацієнтів із цирозом печінки (клас А та В) період напіввиведення діючої речовини збільшується до 7-9 годин і відповідно до цього збільшується AUC, С_max пантопразолу в плазмі збільшується у 1,3 разу порівняно зі здоровими добровольцями.

Невелике збільшення AUC та C_max у пацієнтів літнього віку, порівняно з пацієнтами молодшого віку, не є клінічно значущим.

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Досвід застосування препарату вагітним жінкам обмежений. У ході досліджень репродуктивної функції на тваринах спостерігалася ембріотоксичність при застосуванні доз понад 5 мг/кг. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат застосовують у період вагітності тільки у разі нагальної необхідності.

Є дані щодо екскреції пантопразолу з грудним молоком. Рішення щодо застосування препарату у період годування груддю слід приймати після ретельної оцінки користь/ризик.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій, таких як запаморочення та розлади зору.

Таблетки «Проксиум»: инструкция по применению

Аналоги этого противоязвенного лекарства будут представлены в самом конце статьи. В этом же разделе мы поведаем вам о том, как такой препарат необходимо принимать при тех или иных заболеваниях.

При назначении медикамента «Проксиум» большинство врачей отдает свое предпочтение таблетированной форме. Если у больного имеются проблемы с глотанием, то ему прописывают раствор.

Дозировку данного лекарства, а также режим приема должен определять только лечащий доктор.

Так как следует принимать препарат «Проксиум 40»? Инструкция (таблетки этого средства продаются во всех аптеках) гласит, что рекомендованная дозировка данного лекарства составляет 40 мг в сутки. Медикамент принимают во время или же после приема пищи, запивая достаточным количеством воды.

При диагностировании язвы или эрозии желудка суточную дозу увеличивают до 80 мг.

Для терапии язвы 12-перстной кишки медикамент принимают на протяжении 15-30 дней. Что касается рефлюкс-эзофагита и язвы желудка, то курс лечения при таких заболеваниях должен составлять не более 2 месяцев.

С целью устранения бактерии Хеликобактер пилори пациенту назначают 1 таблетку дважды в сутки. Продолжительность такой терапии составляет 2 недели.

Пациентам, страдающим от почечной недостаточности, а также пожилым людям суточную дозировку не назначают свыше 40 мг.

При печеночной недостаточности тяжелой степени и циррозе печени лекарство разрешается принимать по 1 таблетке через день.

Лекарственное взаимодействие

О каких свойствах препарата необходимо знать пациенту, прежде чем принимать лекарство «Проксиум»? Инструкция этого средства указывает на следующие особенности:

• Рассматриваемый медикамент можно сочетать с «Диклофенаком», кофеином, «Глибенкламидом», этанолом, «Фенитоином», «Метопрололом», «Диазепамом», «Нифедипином», «Карбамазепином», «Теофиллином», «Дигоксином», а также противозачаточными гормональными средствами, «Напроксеном» и «Дигоксином».
• Крайне нежелательно принимать данное средство с «Атазанавиром».
• Такие антикоагулянты кумаринового ряда, как «Фенпрокумон» и «Варфарин», при сочетании с «Проксиумом» могут привести к понижению ПТИ.
• Клинически значимых взаимодействий лекарства с «Метронидазолом», «Амоксициллином» и «Кларитромицином» выявлено не было.
• Пантопразол уменьшает всасываемость препаратов, на биодоступность которых оказывает непосредственное влияние водородный показатель сока желудка (например, «Позаконазол», «Кетоконазол», «Итраконазол», «Атазанавир», «Эрлотиниб»).
• Сочетание рассматриваемого медикамента с «Метотрексатом» нередко приводит к увеличению токсичности последнего.

Применение средства в особых случаях

Препарат не влияет на скорость психических реакций поэтому может быть использован для лечения людей, чья работа требует повышенного внимания, а также водителями транспортных средств.

Несмотря на то, что данные о взаимодействии препарата с алкоголем отсутствуют, не рекомендуется их одновременный прием.

Особенности применения при нарушениях функций почек и печени

Следует соблюдать особую осторожность при применении Доксиума пациентами, страдающими тяжелыми нарушениями деятельности печени и почек. Нужно непременно сообщать врачу о всех принимаемых лекарствах, даже если они из безрецептурной группы, так как возможно развитие лекарственного нежелательного взаимодействия.

Нужно непременно сообщать врачу о всех принимаемых лекарствах, даже если они из безрецептурной группы, так как возможно развитие лекарственного нежелательного взаимодействия.

Запрещен прием препарата в 1-ом триместре беременности. Под контролем врача, с учетом всех рисков для плода и пользы для матери, возможно применение Доксиума во 2-м и 3-ем триместрах беременности.

Так как некоторая часть лекарства выделяется с молоком, не рекомендуется применять его в период лактации. Если же существует необходимость приема, то на время лечения следует отказаться от грудного вскармливания.

Отсутствуют данные о безопасности применения препарата в педиатрии, поэтому не рекомендуется прием лекарства в детском возрасте.

Схемы приема и дозировки

Препарат применяют в разовой дозе 500 мг (1 капсула) 1-2 раза в сутки во время приема пищи. Нельзя превышать максимальную суточную дозу, которая составляет 1000 мг.

Продолжительность лечения и точные дозы устанавливаются врачом в индивидуальном порядке с учетом тяжести и течения болезни, а также общего состояния пациента и наличия сопутствующих заболеваний.

Курс лечения может длиться от нескольких недель до нескольких месяцев.

Советы по применению лекарства:

• препарат следует принимать только по назначению врача;
• необходимо внимательно ознакомиться с инструкцией по применению до начала лечения и хранить ее на протяжении всей терапии, возможно со временем понадобится что-то уточнить;
• принимать капсулы следует во время еды или сразу после нее, запивая достаточным количеством воды;
• нельзя разжевывать или разделять капсулы, необходимо глотать их целиком.

Побочные эффекты

Давайте разберемся, какие нежелательные реакции может вызвать препарата «Проксиум» применение. Инструкция гласит, что терапия часто приводит к:

• болям в области живота, метеоризму, запору и поносу;
• головным болям или цефалгии.

Иногда у пациента возникает:

• рвота;
• высыпания на коже и зуд;
• артралгия;
• повышение аппетита;
• сухость слизистых оболочек;
• отрыжка;
• слабость и сонливость;
• отек Квинке;
• головокружение.

Можно также отметить развитие таких отклонений, как:

• тромбофлебит, возникающий в месте укола от раствора;
• депрессия, синдром Лайелла, крапивница, миалгия;
• желтуха, нефрит, лихорадка, повреждение гепатоцитов;
• лейкопения, чувствительность к свету, тромбоцитопения;
• снижение зрения и слуха, тремор, нервозность;
• облысение, гипергликемия, акне.